Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2018 року у справі №12/133-09
Постанова ВГСУ від 25.02.2016 року у справі №12/133-09
Постанова ВГСУ від 14.08.2014 року у справі №12/133-09
Постанова ВГСУ від 14.08.2014 року у справі №12/133-09
Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №12/133-09
Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №12/133-09
Постанова ВГСУ від 15.05.2014 року у справі №12/133-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 12/133-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року,та ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року,у справі№ 12/133-09,за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах (м. Суми),доВідкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" (м. Суми),про визнання банкрутом, -представники учасників судового провадження в судове засідання не з'явились;в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.09.2009 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах (далі за текстом - УПФ України в місті Сумах) порушено провадження у справі № 12/133-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" (далі за текстом - ВАТ "Сумський м'ясокомбінат"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Господарського суду Сумської області від 15.04.2010 року у справі № 12/133-09 ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" визнано банкрутом; введена ліквідаційна процедура, інше.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2012 року у справі № 12/133-09 припинено повноваження ліквідатора ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Барибу С.Г.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року у справі № 12/133-09 (суддя - Костенко Л.А.) визнано вимоги УПФ України в місті Сумах до боржника ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" в розмірі 4 912 грн. 31 коп., 85 526 грн. 88 коп. як поточні та включено до четвертої черги Реєстру вимог кредиторів; в задоволені поточних вимог УПФ України в місті Сумах до боржника ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" в розмірі 42 205 грн. 91 коп. відмовлено. Зазначена ухвала місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що ліквідатор подав заперечення щодо нарахування штрафних санкцій та включення їх до Реєстру вимог кредиторів, та після визнання боржника банкрутом припиняється нарахування будь-яких штрафних санкцій, у тому числі, і на поточну заборгованість банкрута, відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у справі № 12/133-09 (головуючий суддя - Шевель О.В., судді: Гетьман Р.А., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу УПФ України в місті Сумах залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року у справі № 12/133-09 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з правомірним висновком місцевого господарського суду щодо відхилення вимог кредитора в частині визнання штрафних й фінансових санкцій та включення до Реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами ухвалою та постановою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року (касаційну скаргу було повернуто на підставі п. 3) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), УПФ України в місті Сумах повторно звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року у справі № 12/133-09 в частині незадоволення заяви УПФ України в місті Сумах про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 42 205 грн. 91 коп. - заборгованості з фінансової санкції; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу УПФ України в місті Сумах. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу УПФ України в місті Сумах прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.09.2009 року порушено провадження у справі № 12/133-09 про банкрутство ВАТ "Сумський м'ясокомбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.02.2010 року у справі № 12/133-09 затверджено Реєстр вимог кредиторів у складі: ДПІ в м. Суми; УПФ в Зарічному районі м. Суми; ПП "Баядєра"; ТзОВ "Луцький м'ясокомбінат № 1"; ВАТ "Сумське АТП-15955"; ТзОВ "Агромаркет "Заріна"; ТзОВ "Українська виробнича компанія "Полагросервіс"; ПП "Мілекс Л"; ПП "Мілекс"; ПП "Нессе - Україна"; ТзОВ "Харків-Поліграф Упак"; ТзОВ "ПРО-КРАСТ"; ТзОВ "Керамітекс"; ПП "Солі"; ПП "Лайтікс"; ТзОВ "Горобина" в особі Сумської філії; ТзОВ "Охоронна агенція "Партнер"; ТзОВ "Сумитеплоенерго"; ФОП ОСОБА_6; ТзОВ "Вина Лівадії"; ВАТ "Бердичівський м'ясокомбінат"; ТзОВ "ЮК "Правове партнерство"; ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів; КП "Міськводоканал" Сумської міської ради; ТзОВ "Сумиторг - Партнер"; ТзОВ "Горобина"; ЗАТ "Технологія"; СП "Родючисть"; гр. ОСОБА_7, ТзОВ "Антонівський м'ясокомбінат"; ТзОВ "НТЦ "Енергетичні технології"; ПП ВКФ "Вікос"; ТзОВ "ТД "Купець"; ТзОВ "Вертикаль Трейд"; ВАТ "Укртелеком" в особі СФ ВАТ "Укртелеком"; Сумський міський центр зайнятості; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми; ПП ОСОБА_8; ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"; ТзОВ "Еллада-Дніпро"; Державного комітету України з державного матеріального резерву. Окремо внесено до Реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою: ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Постановою Господарського суду Сумської області від 15.04.2010 року у справі № 12/133-09 визнано ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" банкрутом та введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" призначено арбітражного керуючого Воловика С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2012 року у справі № 12/133-09 ліквідатором ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" призначено арбітражного керуючого Барибу С.Г.

17.04.2013 року від УПФ України в м. Сумах до Господарського суду Сумської області надійшла Заява (за вих. № 7491/13-10) від 29.03.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 4 912 грн. 31 коп. - заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року, складеного та поданого до Пенсійного фонду України ліквідатором ВАТ "Сумський м'ясокомбінат";

Також, 17.04.2013 року від УПФ України в м. Сумах до Господарського суду Сумської області надійшла Заява (за вих. № 7493/13-10) від 29.03.2013 року про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 127 732 грн. 79 коп. (85 526 грн. 88 коп. - заборгованість з єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 42 205 грн. 91 коп. - заборгованість по штрафних та фінансових санкціях, що підтверджуються Звітом про нарахування соціального внеску за січень 2013 року, рішеннями про застосування санкцій № 311 від 04.02.2013 року та № 412 від 04.02.2013 року, Актом про результати планової перевірки № 33/05-14 від 22.01.2013 року).

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для визнання поточних вимог УПФ України в м. Сумах до ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" у розмірі 4 912 грн. 31 коп., 85 526 грн. 88 коп. (з включенням їх до 4 черги); у задоволені вимог УПФ України в м. Сумах до ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" в розмірі 42 205 грн. 91 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, УПФ України в м. Сумах звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року у справі № 12/133-09 в частині незадоволення Заяви УПФ України в м. Сумах про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 42 205 грн. 91 коп. - заборгованості з фінансової санкції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити подану ним касаційну скаргу.

Відмовляючи у задоволенні поданої УПФ України в м. Сумах касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Статтею 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ, до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року) регламентовано, що, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей строк, якщо інше не передбачено цим законом.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ) встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У постановах № 14/009 від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09 та № 14/011 від 08.04.2014 року у справі № 10/Б-711, Верховний Суд України вказав, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого ч. 2 ст. 22 названого Закону.

Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

У справах про банкрутство норми спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі ст. 11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі УПФ України в м. Сумах ставить питання про перегляд в касаційному порядку ухвали Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року, виключно в частині відмови у визнанні заявлених УПФ України в м. Сумах грошових вимог у розмірі 42 205 грн. 91 грн. - заборгованості з фінансової санкції. Відтак, колегія суддів не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень в іншій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема, щодо періоду виникнення заявлених УПФ України в м. Сумах вимог до боржника (які не є предметом касаційного оскарження) та нарахованих на них фінансових санкцій, що є предметом касаційного перегляду у цій справі) та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах (якими не передбачено після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури виникнення у нього нових зобов'язань та, відповідно, і нарахування штрафних санкцій за їх невиконання), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у визнанні заявлених УПФ України в м. Сумах грошових вимог до ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" у розмірі 42 205 грн. 91 грн. - заборгованості з фінансової санкції.

Посилання касаційної скарги на необхідність застосування у вирішенні спірних правовідносин загальних норм законодавства про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування спростовуються наведеними вище висновками Верховного Суду України про необхідність застосування щодо боржника, як юридичної особи, що перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі.

Поряд з цим, зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що УПФ України в м. Сумах у касаційній скарзі порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 року у справі № 12/133-09 залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді: П.К. Міщенко В.Ю. Поліщук